Змієнко Всеволод Юхимович

інформація про військового або військову

Змієнко Всеволод Юхимович

Армія - Армія УНР

Ранг/посада - генерал-хорунжий, начальник штабу 1-ї (з 21.03.1920 р. — 6-ї Січової) дивізії

Народження - 16.10.1886 - Херсонська губ., м. Одеса

Смерть - 30.10.1938 Польща, м. Варшава 30.10.1938

Поховання - Польща, м. Варшава, православний цвинтар на Волі, могила 36-4-32

Адреса кладовища: ul. Wolska 138/140 01-126 Warszawa

Сектор - 36, ряд - 4, місце - 32

Біографічна довідка

Змієнко Всеволод Юхимович (16.10.1886 – 30.10.1938) – генерал-хорунжий Армії УНР.

Українець, православний. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1907), Миколаївську академію Генерального штабу (1913). Після закінчення академії служив у 59-му піхотному Люблінському полку (Одеса) для здобуття ротного командного цензу. У складі полку вирушив на фронт. У бою 26.08.1914 р. був поранений у груди (за багнетну атаку у цьому бою 10.11.1915 р. був нагорожениний Георгіївською зброєю). Після одужання — молодший ад'ютант штабу 60-ї піхотної дивізії. З 31.08.1915 р. – старший ад'ютант штабу 39-го армійського корпусу. З 14.06.1917 р. – начальник штабу 83-ї піхотної дивізії. Останнє звання у російській армії –підполковник.

З 20.12.1917 р. – начальник штабу Одеської гайдамацької дивізії військ Центральної Ради. З 01.03.1918 р. –військовий комендант Одеси. Учасник боїв з більшовиками в Одесі. З 15.03.1918 р. – голова військового відділу Головного комітету Херсонщини, Таврії та Кагеринославщини. З квітня 1918 р. – голова демобілізаційного комітету на Херсонщині. Згодом – помічник: губернського коменданта Херсонщини. З 13.12.1918 р. – начальник: штабу 3-го Херсонського корпусу. Учасник боїв проти російських добровольців (16.12.1918). З 10.02.1919 р. – в. о. командувача Південно-Східної групи Дієвої армії УНР. 3 03.1919 р. – командувач Східного фронту у складі Південно-Східної групи Дієвої армії УНР. 06–07.1919 р. – голова комісії з ліквідації справ Східного фронту. З липня 1919 р. – начальник штабу 10-ї пішої дивізії Січових стрільців Дієвої армії УНР. 01.12.1919 р. був інтернований польською владою у Луцьку. З 08.02.1920 р. – начальник штабу 1-ї (з 21.03.1920 р. – 6-ї Січової) дивізії, що формувалася у фортеці Брест-Литовський з вояків Дієвої армії УНР, інтернованих польською владою на початку грудня 1919 р. 21.041920 р був підвищений до рангу полковника 3 1921 р. – генерал- хорунжий.

З березня 1927 р. – начальник 2-го розвідувального відділу Генерального штабу Військового міністерства УНР в екзилі. Помер та похований у Варшаві, на Вольському цвинтарі.

Сім'я (1920):