Сальський Володимир Петрович

інформація про військового або військову

Сальський Володимир Петрович

Армія - Армія УНР

Ранг/посада - генерал-хорунжий, командувач Дієвої армії УНР

Народження - 04.07.1885 - Волинська губ., м. Острог

Смерть - 04.10.1940 Польща, м. Варшава 04(05).10.1940

Поховання - Польща, м. Варшава, православний цвинтар на Волі, могила 36-5-29

Адреса кладовища: ul. Wolska 138/140 01-126 Warszawa

Сектор - 36, ряд - 5, місце - 29

Біографічна довідка

Сальський Володимир Петрович (04.07.1885 – 04.10.1940) – генерал-хорунжий, командувач Дієвої армії УНР.

Походив з дворян Волинської губернії. Витримав іспит за 6 класів при Острозькій гімназії, закінчив Віленське піхотне юнкерське училище (1906), вийшов підпоручиком до 126-го піхотного Рильського полку (Острог). Незабаром перевівся до 132-го піхотного Бессарабського полку (Київ). Закінчив Імператорську Миколаївську військову академію за 1-м розрядом (1912), був першим у випуску, нагороджений малою срібною медаллю з занесенням на мармурову дошку академії. З 18.07.1914 р. – старший ад'ютант штабу 70-ї піхотної дивізії. З 10.09.1915 р. – капітан. З 27.05.1916 р. – в. о. помічника старшого ад'ютанта оперативного відділу штабу 12-ї армії. З 24.02.1917 р. – старший ад'ютант оперативного від ділу генерал-квартирмейстерства штабу 12-ї армії. З 02.04.1917 р. – підполковник. За Першу світову війну був нагороджений Георгіївською зброєю (01.06.1915), всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, французьким орденом Почесного Легіону.

З листопада 1917 р. – на українській службі: начальник штабу 1-ї Сердюцької дивізії військ Центральної Ради. В кінці 1917 р. – начальник штабу командувача протибільшовицьких сил на Лівобережній Україні полковника Ю. Капкана У січні 1918 р. – начальник штабу отамана Ковенка. З 10.03.1918 р. – у комісії з формування української армії. З 22.06.1918 р. – 1-й помічник начальника відділу піших шкіл Головної шкільної управи Військового міністерства Української Держави. З кінця січня 1919 р. – начальник Головної шкільної управи Військового міністерства УНР.

З кінця травня 1919 р. – командувач Запорізької групи Дієвої армії УНР. З 26.09.1919 р. – командувач Дієвої армії УНР. З 05.11.1919 р. – військовий міністр УНР. З 05.10.1920 р. – генерал-хорунжий. З 10.02.1921 р. – член Вищої військової ради УНР.

З 1924 р. до дня смерті – Військовий міністр уряду УНР в екзилі. Помер та похований у Варшаві, на цвинтарі Воля.

В Армії УНР також служив рідний брат В. Сальського – хорунжий Олександр Сальський (поручик – посмертно), який брав участь у Другому Зимовому поході, потрапив до полону та був розстріляний під Базаром.

Син В. Сальського Юрій (1915 р. н.) закінчив польську льотну школу у Дембліні (1939). У 1939–1945 рр. як льотчик польських ВПС брав участь у боях проти німців у Польщі, Франції, Великобританії.

З 1951 р. жив у Канаді. У 1953–1980 рр. – радник з військово-повітряних та військово-космічних питань Військового міністерства Канади. Автор численних праць з теорії та практики військової авіації, балістики, космічних операцій.

Нагороди:

Георгіївська зброя (01.06.1915);
Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою;
Орден Почесного Легіону (Франція);
Хрест Симона Петлюри ч.122;

Джерело інформації - Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007; Szagala R., Kolanczuk A. Cmentarz prawosawny na Woli w Warszawie. Ggroby ukrainskie. Przewodnik. Wydanie zrealizowano dzięki finansowej pomocy Parafii Prawosławnej św. Jana na Woli w Warszawie - Warszawa, 2002 - S.73

Актуально станом на - 19.12.2020